Програма розвитку школи.

Програма розвитку

Ренійської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3

«Назустріч  успіху»

на 2016-2020 роки

Затверджено

 радою школи

22.09.2016р.

 

Директор школи ______________

Пирлог Н.О.

 

 

ЗМІСТ

  1. Обґрунтування необхідності створення програми.
       2. Прогноз тенденцій змін соціального запиту на освітні послуги.
       3. Концепція розвитку школи.

     3.1. Орієнтири концепції.

     З.2. Обґрунтування концептуальної ідеї розвитку школи.   

  1. Призначення, мета і завдання розвитку школи.

     4.1. Пріоритетні напрямки роботи школи.  

     4.2. Основні механізми її досягнення.

     4.3. Структура організації навчально-виховного процесуна трьох ступенях навчання.

 4.4. Основні умови успішного досягнення базової компетентності учнями школи. 

Завдання школи – навчити жити.

Наша школа – школа життя.
Ми повинні виховувати людину,

здатну створити своє власне життя,
здатну до самовизначення…
 

1.Обґрунтування необхідності створення програми.

            Сучасна нормативна база функціонування та розвитку школи поставила її в ситуацію самовизначення (призначення школи, освітнього змісту, технологій навчання та виховання тощо).
             А для цього, на наш погляд, перш за все необхідно визначитися, чого ми хочемо від школи і дати відповідь на одне головне питання: а чи справді школа може “всіх навчити всього” і як це зробити? Якщо мати на увазі базовий мінімум – безумовно може, якщо вміння застосовувати знання – то й це більшості під силу, а ось вивести всіх на творчий рівень – на це, напевно, не слід претендувати шкільному вчителю. Та й не треба цього і неможливо це, щоб всі діти з усіх предметів навчалися на високому рівні. Але беззаперечно необхідно боротися за успішність кожного в певній сфері.

І призначення сучасної школи полягає в тому, щоб кожен знайшов свій інтерес у житті, своє покликання.
            Школа не завжди може відновити й розвинути в підлітку всі його таланти (інколи творча “планка” розвитку дитини прихована ще в дошкільному віці), але їй цілком під силу навчити його основ знань з будь-якого предмета, зміцнити почуття людської гідності, поваги до себе й до інших людей, навчити відстоювати  і захищати свої інтереси, власну думку, погляд тощо. Дитина не повинна бути в школі в ролі то обвинувачуваного, то підозрюваного. У неї є право на незнання і право на навчання. Це обов’язок вчителя – знати, як допомагати учневі, щоб він навчився, відчув успіх.
            Сучасна освіта передбачає програму для кожного класу, і, відповідно, Міністерство освіти і науки України рекомендує підручник і матеріал. Завдання вчителя – вивчивши рівень підготовленості учнів, обрати для використання найоптимальніший варіант та пристосувати  його до конкретного контингенту дітей, ознайомити батьків з метою та завданнями навчання. Одній дитині цей план підходить, іншій не підходить – але вона впокорюється, хтось озлоблюється, хтось бунтує, хтось і радий не бунтувати, але й упоратися з планом не може. В результаті один виходить зі школи пристосуванцем, інший – екстремістом, третій – вигнанцем, четвертий – безвладним і безхребетним… Як цього уникнути? Що необхідно зробити, не міняючи систему?

 Навіть, якщо кожній дитині дати по комп’ютеру, щоб вона могла навчатися індивідуально, чи це допоможе? Ні! Бо це ілюзія. Ми хочемо, щоб дитина сама, без дружньої участі, без довірливого спілкування, без голосу людського, засвоїла досвід людства? Ні!           

В основі шкільного навчання у дорослих  повинно бути одне бажання – сумлінна, чесна, безкорисна допомога дітям у навчанні та підготовці їх до дорослого життя.
             Побудова навчально-виховного процесу, орієнтованого на розвиток особистості, справа складна. Сучасний учитель вже усвідомив, що школа очікує зараз від нього забезпечення розвитку кожного конкретного учня шляхом допомоги йому:

☻ самостійно пізнавати свої можливості;

☻ самотужки визначати вибір змісту освіти, видів діяльності;

☻ самотужки реалізувати особистісний потенціал;

☻ розвиватися спільно з людьми.
           

 

Відповідно до Національної доктрини розвитку освіти України у XXІ столітті школа повинна здійснити кардинальні зміни, розраховані не на одне покоління нашої молоді. Ці зміни вже почалися.

            На першому етапі було проведено реформування системи оцінювання навчальних досягнень дітей у навчанні. Дійсно, дванадцятибальна система виявилася зручнішою та придатнішою для оцінювання знань школярів.

            Долучення до сучасної шкільної практики ідеї профільного навчання – це ще один значний та важливий крок нашої освіти до нової якості, бо це переорієнтація освітнього процесу на індивідуалізацію навчання. Є надія, що за цих умов зміниться суть соціальної активності школярів. Вони стануть самостійнішими у виборі стилю життя й відповідальнішими за свою освіту. Брак цього зараз є однією з головних причин низької успішності учнів та їх незацікавленості у власних досягненнях.

            Також серед найважливіших перетворень, які зараз здійснюються у системі освіти, є її орієнтація на нові стосунки між учнем та тим змістом навчання, який йому пропонує держава. Якщо колись учня примушували обов’язково засвоювати освітній стандарт, який не відповідав ні можливостям, ні внутрішнім запитам конкретної дитини, то віднині вона може вільно і самостійно обирати свою освітню траєкторію. Учень, нарешті, може розвиватися відповідно до природних законів, власних природних можливостей, відповідно до мотиваційних ресурсів своєї особистості і не боятися залишення на повторний курс, або ще якихось заходів покарання. Відтепер учень може сам відповідати за своє навчання, розпоряджатися своїми можливостями і талантом так, як вважає краще для себе. В цій ситуації він реалізує себе як неповторну особистість та повноважний відповідальний член нормального суспільного життя.

            Ось у цьому й полягає основний задум і сенс глобальної реформи освіти. І це фактично перша спроба реформування освіти, яка б зачіпала саму людину – суб’єкта процесу навчання, розвитку та виховання. Нинішня реформа освіти ставить перед собою дуже складну мету: створити таку педагогічну систему, за якою кожна окрема дитина отримала б невичерпні можливості для повної самореалізації закладених у ній покликань, здібностей і неповторного таланту. Кінцевими продуктами успішного функціонування такої особистісно-зорієнтованої педагогічної системи має стати нова людина, нове суспільство і новий світ. І досягти бажаних результатів можна тільки за умови свободи у навчанні й великої справжньої відповідальності учня за якість свого життя.

             І завдання, яке стоїть зараз перед вчителями, це – створення нового педагогічного середовища, налаштованого на персональний талант дитини.

Першочергове завдання – зорієнтувати навчання та розвиток учнів на індивідуальні можливості та потреби дитини. 

Наступний крок –  виховати в дитині потребу та пробудити в ній природне бажання розвиватися.

 Як результат, ми не зможемо зробити школу, яка буде конкурентоспроможною на ринку освітніх послуг і не будемо дивуватися іноді низьким результатам своєї праці, але будемо зароджувати в учнів відповідальність  за свою освіту, дамо  потрібні знання для самореалізації, будемо виховувати почуття людської гідності, національної свідомості, навчимо відчувати власний успіх.

  1. Прогноз тенденцій змін соціального запиту на освітні послуги.

            Соціальний запит на освіту – це відображення інтересів тих сторін, чії потреби задовольняються в процесі діяльності освітнього закладу.
             Вивчаючи соціальні очікування по відношенню до школи, ми виділили суб’єктів, які приймають участь у формуванні соціального запиту до нашої школи:
♦ держава ( Міністерство освіти і науки України, Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, відділ освіти, молоді та спорту Ренійської РДА, які формулюють свій запит у вигляді різноманітних документів, які визначають державну політику у сфері освіти);

♦ учні;
♦ їх батьки;
♦ педагогічна спільнота.

Співставимо запити суб’єктів-замовників:

Держава Батькам учнів потрібно, щоб школа забезпечила: Учням потрібно, щоб у школі: Педагоги очікують:
► оптимізація освітнього процесу з метою збереження фізичного, психічного та духовного здоров’я школярів; – збереження та зміцнення                                                                         здоров’я дітей. – були в наявності комфортні психолого-педагогічні і матеріальні умови для успішної навчальної діяльності, спілкування, самореалізації; підвищення рівня засвоєння матеріалу, а, відповідно – рівня знань учнів
► посилення значущості природничо-математичного, суспільно-гуманітарного циклу дисциплін, які сприяють формуванню духовності, активній громадянській позиції особистості, її інтеграції в світову культуру;

– введення профільного навчання в старшій школі з метою забезпечення професійної орієнтації та професійного самовизначення;

– можливість отримання якісної освіти загальної та повної;
– якісну підготовку школярів до вступу в заклади вищої, середньої та початкової професійної освіти;
– початкову професійну підготовку учнів третьої ступені школи;
– була можливість отримати якісну середню освіту та початкову професійну підготовку; – створення в школі комфортних психолого-педагогічних і матеріальних умов для здійснення професійної діяльності та профорієнтаційної спрямованості учнів
► забезпечення умов для розвитку та становлення особистості кожної дитини, виявлення і реалізація потенційних можливостей кожної дитини; – цікаве дозвілля дітей;
а також, щоб були створені умови для
задоволення різноманітних інтересів і потреб учнів та розвитку здібностей школярів;
– було цікаво вчитися; – створення умов для творчої самореалізації в професійній діяльності.
► інформатизація освітньої практики, формування функціональної інформаційної грамотності випускників, як основи інформаційної культури особистості. – формування інформаційної грамотності та оволодіння сучасними інформаційними технологіями; – були умови для опанування сучасними інформаційними технологіями. – покращення матеріально-технічного забезпечення освітнього процесу.

3.Концепція розвитку школи
     Обґрунтування концептуальної ідеї розвитку школи.

Освіта сьогодні перебуває під глибоким впливом змін в сучасному суспільстві. Так, протягом останніх десятиліть в багатьох країнах світу та в Україні відбувалась зміна суспільної парадигми – від технократичної до індустріальної, від індустріальної до інформаційної. На розвиток освіти вплинули суспільні інтеграційні процеси, такі напрями розвитку суспільства, як глобалізація, демократизація, створення єдиного інформаційного простору тощо. Ці зміни відбулись такими темпами, що привели до потреби негайного перегляду та реформування освіти на всіх рівнях, оскільки існуючі системи не повністю відповідали сучасним запитам та потребували переорієнтації.
               Орієнтуючись на сучасний ринок праці, освіта до пріоритетів сьогодення відносить вміння оперувати такими технологіями та знаннями, що задовольнять потреби інформаційного суспільства, підготують молодь до нових ролей в цьому суспільстві. Саме тому важливим сьогодні є не тільки вміння оперувати власними знаннями, а й бути готовим змінюватись та пристосовуватись до нових потреб ринку праці, оперувати та управляти інформацією, активно діяти, швидко приймати рішення, навчатись впродовж життя.

Які ж очікування стоять сьогодні перед українською школою? Завдання, що проголошені в стратегічному документі освіти – Національній доктрині розвитку освіти, спрямовані на перехід системи освіти на новий тип гуманістично-інноваційної освіти, її конкуренто-спроможність в європейському та світовому освітньому просторі, формуванні покоління молоді, що буде захищеним та мобільним на ринку праці, здатним робити особистісний духовно-світоглядний вибір, матиме необхідні знання, навички та компетентності для інтеграції в суспільство на різних рівнях, буде здатним до навчання впродовж життя. Такі позиції потребують від сьогоднішньої школи особливих підходів до оновлення змісту освіти та до застосування нових педагогічних підходів до навчання, впровадження інформаційних та комунікаційних технологій, які модернізують процеси в будь-якій галузі суспільства. Очевидно, що освіта потребує збалансування всіх чинників.

   Сучасна парадигма освіти орієнтує школу на реалізацію особистісно-орієнтованого навчання. Метою шкільної освіти є розвиток та виховання людини здатної впливати на особистісну освітню траєкторію, здатної при цьому порівнювати її із національними та загальнолюдськими досягненнями. 

Особистісно-орієнтоване навчання передбачає:

  1. Визнання дитини суб’єктом розвитку, навчання та виховання, яка реалізує свої плани по відношенню до оточуючого світу в процесі суб’єкт-суб’єктних та суб’єкт-об’єктних освітніх впливів.
       2. Визнання здатності дитини до саморозвитку та права дитини на індивідуальну освітню траєкторію, індивідуальну траєкторію засвоєння освітніх галузей.
       3. Зміну позиції педагога на супроводжуючу по відношенню до діяльності учня.
       4. Пріоритет особистісного змісту освіти, який формується в процесі проходження індивідуальних освітніх траєкторій.
  2. Пріоритет продуктивного компоненту змісту освіти, який визначається в творчості учня, над репродуктивним компонентом, який потрібен для передачі учню технологій його освітньої діяльності, але не готової інформації та знань.

            Сьогоднішня соціальна ситуація диктує потребу у випускнику школи, який володіє засобами та ресурсами збереження та розвитку себе як особистості, який адекватно реагує на зміни в суспільстві. Замовлення суспільства до освіти полягає в потребі до творчої *особистості, яка вміє самовдосконалюватися;

*здатна, реалізуючи себе, розв’язувати проблеми суспільства;

*яка вміє застосовувати знання та навички в оточуючому середовищі, яке постійно змінюється;

*може стати успішним в своїй обраній діяльності.

Це передбачає побудову такого освітнього простору, в якому кожен учень може самовизначитися, знайти свою професію та себе в ній , прожити в школі ситуацію успіху в розв’язанні навчальних проблем.

 Для досягнення нових цілей освіти школа обирає для себе стратегічну ідею – розвиток соціальної компетентності школярів, яка є основою універсальної, здатної до динамічного розвитку особистості. Для формування навичоксоціальної компетентності необхідно створити умови для розвитку основних трьох складових соціальної компетентності:

інтелектуальної компетентності  і її розкриття (вміння та навички, які формуються у учнів в процесі предметного розуміння і які спонукають до появи високого рівня “особистісного знання”, які використовуються для розв’язку нестандартних ситуацій);

ситуативного самовизначення (уміння робити відповідальний вибір на підставі особистих якостей, здібностей та задатків);

культури співвіднесення (системи діалогічного сприйняття ціннісних позицій, коли учень в змозі виділити та сформувати особисту ціннісну позицію та співвіднести її з позиціями інших та знайти оптимальне рішення).

  

Призначення, мета і завдання розвитку школи.

Пріоритетні напрямки роботи школи.
Основні механізми її досягнення.

Призначення школи

            Будуємо школу рівних можливостей для всіх; школу в якій навчаються поряд обдаровані дітив тій чи іншій галузі та звичайні; школу, яка буде намагатися дати можливості для розвитку кожній дитині та розвинути її так, щоб вона була успішною в житті. Тобто щоб дитина, навчаючись в школі, змогла набути всі життєві компетенції в тому обсязі, в якому вони їй потрібні для її успішного становлення.

Розвиток-наше кредо.І не “загальний розвиток”, а розвиток творчого потенціалу, і не спеціально відібраних дітей, а усіх, тому що віримо, кожна дитина обдарована і талановита.По-іншому вирішується і сама технологія розвитку, навчання і виховання.

Наша формула: “Допоможи мені це зробити самому”. По-іншому працює і вчитель , який допомагає учневі вчитися, пізнавати себе і світ. Учитель, який не виховує, а допомагає учневі шукати себе кращого, який не тисне на учня, а створює йому умови для вільного самовизначення, не принижує його, а окрилює. Такий підхід дає можливість створити школу компетентнісного розвитку і самовдосконалення з ідеалом вільної, життєлюбної, талановитої особистості.
            І в цій школі  ми можемо надати нашим вихованцям якісної освіти.
            Сучасний підхід до стратегії розвитку освіти наголошує, що якість освіти є найефективнішим засобом для задоволення освітніх потреб суспільства, сім’ї, дитини. Якість оцінюється моральними та ринковими категоріями, це не тільки якість кінцевих результатів, але й всіх процесів, які впливають на кінцевий результат. Тому управління нашою школою буде зосереджуватися на управлінні якістю освіти. А це співвіднесення результатів роботи школи з метою, яку колектив школи поставив перед собою.
            Саме
виховання компетентної, відповідальної за своє життя людини і буде головним завданням нашої школи.     

         Структура організації навчально-виховного процесу

на трьох ступенях навчання .

            В проектуванні і реалізації стратегічних напрямків розвитку за ступенями освіти ми будемо йти в першу чергу “від учня”, тобто декларувати та втілювати на практиці ідеї, які відображають відношення школярів до своєї особистої участі в освітньому процесі. Метою будь-якої освітньої системи є створення умов, які забезпечують досягнення учнем відповідного рівня освіти. Ми будемо це розуміти не тільки як оволодіння відповідними знаннями та вміннями, а і як формування стійких особистісних якостей учнів, необхідних їм в освітньому процесі та після випуску зі школи на протязі всього життя.

Структура школи пропонується така:
Початкова школа.
            Поряд із традиційними цілями освітнього процесу на цій ступені навчання – формування базових знань, умінь та навичок – проголошується ціль розвитку пізнавальної мотивації учня та розвитку комунікативних компетенцій учня, тобто навичок культури спілкування та самопізнання.
            Призначення початкової школи полягатиме у становленні життєвих навичок особистості учня. Стратегічним напрямком розвитку початкової ступені освіти є створення таких умов, за якими у кожного учня створюється установка, яку можна сформулювати в словах:

“Я люблю свою школу”, і розвивається відповідна система цінностей та мотивів участі в щоденному шкільному житті.
             Основне завдання початкової школи – створити умови, які допоможуть дитині, яка починає свій освітній шлях, повірити в те, що навчання може і повинно бути для нього успішним, цікавим та привабливим.
             Система додаткової освіти буде складатися із роботидослідницької діяльності (проекти ).

Основна школа ( 5-7 класи) .
Рання предметна орієнтація.
            Метою цього етапу є формування бази для вибору напряму подальшої спеціалізації освіти та рівня вивчення окремих предметів. Це обумовлено тим, що кожна людина в житті досягає значних вершин тільки в окремій сфері, пов’язаній з вивченням означеної кількості предметів. І дитина в цьому віці вже здатна визначитися з тим чи іншим переліком напрямів свого майбутнього професійного розвитку і в подальшому свого професійного становлення. Наше завдання – допомогти дитині визначитися в напрямках, дати змогу їй себе випробувати в різних сферах ( гуманітарній, суспільно-гуманітарній, природничо-технологічний, технічній, природничій та ін.).

            Стратегічним напрямком розвитку середнього ступеню освіти є створення таких психолого-педагогічних умов, при яких у кожного учня створюється установка, яку можна сформулювати в словах: “Я вмію та люблю вчитися” і розвивається відповідний комплекс навчальних умінь та навичок та розвивається відповідна система цінностей та мотивів участі в щоденному шкільному житті.
            Продовжуючи цілі початкової школи, основним завданням середньої школи є створення таких умов, які дозволять допомогти учню засвоїти “технології успіху та досягнень”, при цьому зберігши загальну емоційно-позитивну орієнтацію на школу. Крім того, реалізація даного стратегічного напрямку буде сприяти створенню у школярів комплексної освітньої мотивації, тобто мотивації з основою не тільки на традиційних мотивах обов’язку, але й мотивів корисності (прагматичні) та мотивів задоволення (отримання радісних відчуттів та можливості самореалізації в процесі освітньої діяльності). В подальшому на старшому ступені навчання, отриманні учнями 5-7 класів навчання навички ефективної навчальної діяльності дозволять їм успішно засвоювати зміст будь-якого профілю навчання та усвідомлено проектувати свої майбутні професійні та освітні орієнтири.

Основна школа ( допрофільне навчання).
Профільне самовизначення ( 8 – 9 класи ).
             Метою цього етапу є рання спеціалізація за обраним напрямком навчання та створення класів до профільної підготовки (математичним напрямком), або продовження процесу самовизначення в різних предметних сферах в умовах навчання в загальноосвітніх класах.

 Головним напрямком роботи з учнями стає формування первинної профільної орієнтації, вдосконалення навичок самостійної інтелектуальної діяльності, початок становлення світоглядної позиції особистості. На рівні 8 – 9 класів учні на базі циклу предметів мають можливість формувати свою індивідуальну освітню стратегію.   На даному етапі організації НВП особливо важливе значення надається роботі предметних майстерень*, бо досвід учнів, який вони зможуть набути в проектній діяльності дозволяє вести навчання на високому рівні самостійності, використовуючи предметні майстерні для включення учнів не тільки в процес пізнавальної діяльності, але й в процеси пошукової, дослідницької, проектної роботи з навчальним матеріалом, поєднуючи таким чином класно-урочну систему з діяльністю предметних майстерень.
            Призначення основної школи – розвиток функціональної грамотності учня, функціональних компетенцій, створення умов успішної життєдіяльності в суспільстві.

* педагогічна майстерня – це сукупність запропонованих вчителем занять з предмету, проектів, питань для організації дослідницької та проектної діяльності учнів з метою розвитку їх уявлення про предмет та формування зацікавленості учнів навчальним предметом.

Старша школа ( 10-11 класи, профільне навчання).
            До моменту закінчення школи старшокласник має підійти психологічно готовим до вступу в доросле життя. Це зумовлює наявність потреб та здібностей, які допоможуть учням реалізуватися в житті.
            Метою педагогічного процесу на даному етапі є завершення середньої освіти на базі профільного навчання з наданням можливості побудови індивідуальної освітньої та професійної стратегії учня на основі його ціннісної позиції. Головним методологічним принципом побудови навчання на цьому ступені є системний підхід до формування та розвитку предметної (змістовної) та професійної (практичної, дослідницької, проектної) сфер діяльності учня через розвиток міжпредметних зв’язків та загальних принципів побудови наукового знання. Це буде спонукати до формування професійного самовизначення кожної дитини.

Стратегічним напрямком розвитку старшого ступеню освіти є створення таких психолого-педагогічних умов, при яких у кожного учня створюється установка , яку можна сформулювати в словах: “Я вибираю свій життєвий шлях і хочу вчитися далі”.
            Ідея усвідомленого і компетентного вибору учнем варіанту допрофільної підготовки та профільного навчання важлива з таких причин:

* ми виходимо з того, що одним з найважливіших результатів шкільної освіти повинна стати спроможність і готовність учня до прийняття відповідальних життєво важливих рішень;

* ми впевнені, що забезпечити успішність наших випускників у житті і професії ми зможемо, навчивши їх активної взаємодії з іншими, толерантності, здібності вести діалог;

* ми вважаємо, що сучасна школа повинна навчити учня об’єктивно оцінювати себе в поєднанні з постійним пошуком можливої самореалізації.
           

Тому призначення старшої школи – оформлення життєвого проекту особистості, становлення індивідуально – особистісної технології життєтворчості, орієнтація учня на життєву самовизначеність, майбутню професію, трудову діяльність. Саме старша школа відповідає за досягнення учнем рівня професійної компетентності, саме старша школа повинна підготувати учня до життєвого самовизначення.  У зв’язку з цим, головним стає питання не про кількість профілів навчання та не про їх формальне змістовне наповнення, а про те, яким чином той чи інший профіль забезпечує досягнення учнем необхідного рівня базової компетентності та сприяє здійсненню учнем успішного вибору подальшого освітнього та професійного шляху.
            Таким чином, основним напрямком розвитку школи стане реалізація компетентнісного підходу в освітній взаємодії. Тобто це така практика, при якій відбувається засвоєння кожним учнем комплексу знань, умінь та навичок, який дозволяє учневі розв’язувати життєво значущі завдання як в процесі навчання в школі, так і в подальшому житті.
           

Основними умовами успішного досягнення

базової компетентності учнями школими вважаємо:

♦ підвищення ефективності уроку шляхом встановлення  діалогу учня та вчителя;
♦ розвиток системи позаурочних форм освітньої діяльності, зорієнтованих на пошуковий, дослідницький, проблемний

характер засвоєння змісту освіти;
♦ реалізація комплексу форм позашкільної діяльності, які дозволяють забезпечити процес активної соціалізації

школярів протягом всього освітнього маршруту профільної школи;

♦ орієнтація педагогів на особисті досягнення учнів в освітній взаємодії;
♦ забезпечення принципів відкритості і комфортності освіти в усіх її аспектах;
♦ комплексний супровід педагогами,  практичним психологом та іншими спеціалістами освітнього та професійного

вибору школярів.

 

План діяльності

Ренійської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3

Ренійської районної ради Одеської області

щодо впровадження особистісно орієнтованого навчання та виховання

 

Затверджений рішенням педради

Ренійської ЗОШ І-ІІІ ступенів №3

Ренійської районної ради Одеської області

   протокол № 1­­­ від  30серпня 2016 року 

Аспекти діяльності

Науково-методична та організаційно-методична робота:

Розробка програми розвитку закладу освіти відповідно до особистісно орієнтованого освітнього процесу.

Створення системи управлінської підтримки освітнього процесу.

Створення творчої команди у педагогічному колективі.

Діагностика рівня готовності педагогічного колективу до впровадження особистісно орієнтованої системи в освітній процес навчально-виховного комплексу.

Залучення педпрацівників в процес творчого переосмислення педагогічної діяльності.

Створення у колективі ситуації творчого пошуку та реалізації творчих ідей.

Аналіз і вивчення теоретичних та практичних  аспектів впровадження нової технології.

Створення банку даних особистісно орієнтованих технологій, використовуваних в освіті, які виникають у роботі над темою.

Розробка авторських уроків.

Теоретична підготовка колективу.

Розробка основних напрямків методичної роботи щодо впровадження особистісно орієнтованої системи.

Розробка та переосмислення правил педагогічної та батьківської культури в новому освітньому процесі.

Допомога у створенні, реалізації та аналізі уроків за технологією особистісно орієнтованого уроку.

Реалізація авторських уроків та тематичних планів у новій системі.

Відповідає: заступник  директораз навчально-виховної роботи

 

 

 

Батьківський колектив:

Загальношкільні батьківські збори.

Класні батьківські збори.

Опитування батьків щодо виявлення їхньої особистої системи сприймання своєї дитини, індивідуальні консультації.

Розробка та переосмислення батьківської допомоги в родинному полі.

Відповідає: заступник директораз виховної роботи

 

Учнівський колектив:

Створення різновікових колективів за інтересами.

Діяльність системи самоврядування.

Виставка творчих досягнень учнів.

Проведення виховних годин.

Відповідає: заступник директора з виховної роботи, педагог-організатор

 

Соціально-психологічна служба:

Проведення діагностики навчальних та реальних можливостей учнів, психологічного моніторингу розвитку особистості школяра.

Проведення психологічної експертизи діяльності закладу.

Психолого-управлінське консультування.

Діагностично-аналітична діяльність в організації психолого-педагогічних семінарів.

Допомога у формуванні й роботі творчих груп педагогів та учнів для реалізації науково-практичних проектів, пов’язаних із реалізацією особистісно орієнтованого підходу в освіті.

Проведення консультацій.

Консультування педагогів щодо формування в учнів мотивації до навчальної діяльності.

Формування, допомога у виробленні психологічної культури та практичних особистісно орієнтованих  навичок у педагогів. Уведення до змісту роботи методичного об’єднання класних керівників розгляду таких питань, як: міжособистісні взаємини, спілкування з дорослими та однолітками, етичні цінності, сенс життя, створення ситуації успіху, педагогічна підтримка діяльності класного керівника.

Відповідає : практичний психолог, соціальний педагог 

 

 

 

Етапи реалізації програми

Ренійської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3

Ренійської районної ради Одеської області

2016 – 2017 навчальний рік

1-й  етап: Теоретичний ( вивчення теорії, методики інновацій в освіті):

*Педрада: «Учитель – Учень : досвід, шляхи розвитку демократичного стилю стосунків і формування в учнів життєтворчого потенціалу» (жовтень);

 «Подолання інертності та консерватизму педагогічного мислення, розвиток творчого потенціалу вчителя» (березень).

* Практичні конференції: «Проблема збереження здоров’я учнів як основний чинник ефективності навчально-виховного процесу», « Шляхи підвищення ролі виховного потенціалу уроку у формуванні особистості».

*Круглі столи: «Робота педколективу з виховання громадянина України: досвід, проблеми, перспективи удосконалення», «Роль особистості класного керівника у формуванні творчого працездатного колективу учнів », «Проблеми формування мотивації навчальної діяльності учнів за сучасних умов».

*Психолого-педагогічні семінари: «Роль психологічної установки та переконань в житті людини», «Емоційно сприятливе освітнє середовище — запорука психосоціального здоров’я учнів», «Методичний практикум з елементами психологічного тренінгу Привіт! Я – конфлікт!»

*Теоретичні семінари: « Взаємодія вчителя з учнями в умовах особистісно орієнтованого педагогічного процесу», «Безперервна освіта вчителя – необхідна умова підвищення професійної майстерності, готовності до інноваційної діяльності».

*Семінари-практикуми: «Методи активізації творчої діяльності учнів у практиці роботи вчителя», «Розвиток пізнавальної самостійності і творчих здібностей учнів: досвід і проблеми педагогічної практики»

2017 – 2018 навчальний рік

2-й етап: Практичний ( вивчення роботи з обдарованими дітьми шляхоманалізу,  участь в конкурсах, олімпіадах, творчих та інтелектуальних змаганнях, продовження  профільної освіти, відкриття  класів з поглибленим  вивченням окремих предметів, англійської  мови тощо ):

  1. Науково-практична конференція:

„Обдарована дитина – виняток чи закономірність?”;

  1. Круглий стіл:„Профільне навчання – проблеми і знахідки”
  2. Педагогічний консиліум:

„Поглиблене навчання та перспективи розвитку”.

  1. Семінар: «Самоосвітня діяльність вчителів через осмислення й створення особистої  « Я – концепції ».

 

2018 – 2019 навчальний рік

 3-й етап: Систематизаційний ( оформлення матеріалів практичного досвіду школи з питань навчання, виховання, участі вчителів у конкурсах, виставках педагогічних технологій ):

1.Педрада:

„Реалізація інновацій через систему діяльності на уроках”;

2.Методична рада:„Узагальнення методичних знахідок педколективу”;

3.Нарада при директорі:

„Роботапедколективу з нормативними документами Міністерства освіти і науки України”. 

 2019 – 2020 навчальний рік

4-й етап: Підсумковий ( підбиття підсумків роботи за всіма напрямам діяльності педагогічного колективу школи ):

1.Педагогічний консиліум:

„Інноваційні технології та результативність їх впровадження”;

2.Круглий стіл ( обмін досвідом ):

   – робота з обдарованими дітьми;

   – підсумки роботи з вищими навчальними закладами;

   – результативність навчання в профільних класах.

  1. Педрада:« Підсумки роботи педагогічного колективу школи  з впровадження технології особистісно орієнтованого навчання  і виховання ».

 

 Кодекс школи

■   Ми за культ Знань, проте він не може заступити культ Совісті.

■   У кожного вчителя свій предмет, але наш спільний головний предмет – Духовність.

■    Найцікавіше в школі – це діти!!!

■    Працюйте з кожною дитиною так, щоб вона могла сказати: «Спасибі, школо, що допомогла мені перемогти почуття беззахисності перед нашим життям суворим».

■    Наше завдання – формування морально здорової особистості.

■    Наші благородні правила — повага і довіра до учня.

■   Діти не повинні чути: вчитель завжди правий. Діти повинні бачити: вчитель завжди правий.

■    Школу врятує інтелігентність.

Це творчий інтелект учителя, висока моральність.

■   Ми за творчість. Творчими можуть бути всі, крім лінивих!!!